У родинному колі

(конспект заняття з розвитку зв’язного мовлення засобами фольклору в молодшій групі)

Поглибити знання дітей про український національний одяг.

Розширювати знання про усну народну творчість: потяшки, забавлянки.

Вчити дітей розігрувати різні сюжети ігор, забавлянок, пестівок: відтворювати напам’ять  віршований текст засобами ейдетики та сенситивного мислення.

Вихователь:

Добрий день, вам добрі люди!

Хай між вами радість буде.

Щастя хай живе в родині,

Та для всіх на Україні.

Всіх людей вітаєм щиро

І бажаєм щастя й миру.

Ми давно гостей чекаєм,

З хлібом – сіллю застрічаєм.

(віддаємо хліб гостям)

-  У кожної людини є свій куточок на Землі. Це край, місце де вона народилася. Це її маленька батьківщина. З таких маленьких рідних куточків і складається наша велика батьківщина.

-         Скажіть як називається наша країна?

                               (Україна)

       -         А хто ж ми з вами за національністю?

                               (українці)

-         Сьогодні до нас завітали гості лялька Наталка та Іванко.

Подивіться які вони гарні, святково одягнені, назвіть в який одяг одягнена лялька Наталка.

                (сорочка вишиванка, спідничка, фартух, віночок, чобітки)

Іванко

                (сорочка вишиванка, шаровари, чобітки)

Вихователь:

А як ми сьогодні з вами одягнені?

                           (святково у сорочки – вишиванки)

-   Давайте пригадаємо вірші про Україну, нашим гостям буде цікаво послухати.

«Батьківщина»

«Я маленька українка»

(діти оберають ведучого за допомогою лічилки)

Гра «Киця Мура»

Вихователь:

Щось наші гості ніби засумували  може розкажемо їм віршика «Доня хоче спати» (ейдетика)

Гра «Горщик каші»

Вихователь:

Давайте розкажемо ще пестівки, утішки.

     Цить не плач!

     Я спечу тобі калач

     Медом помажу

     Тобі покажу

-         А сама з’їм!

Сорока – білобока

На припічку кашу варила

Ополонечком мішала

А хвостиком накривала

Малих діток годувала:

Цьому дам і цьому дам

А цьому не дам

Бо цей буцман

Круп не драв

Дров не носив

Діжі не місив,

Хати не топив,

Діток гулять не водив

Справжній лежень.

Вихователь:

Дітки, мені здається хтось ніби плаче.

Це немовля в колисці плаче, давайте колискову заспіваєм.

             (колискова «Котику – сіренький» асоціативне мислення)

Вихователь:

-         Поки наша дитина спить давайте заведем хоровод «Калачі»

Я печу, печу, печу

Діткам всім по калачу

Зверху маком притрушу

В піч гарячу посаджу

Випікайтесь, калачі

У натопленій печі

Буду всіх діток скликати

Калачами частувати.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ДЕРЖАВНИМИ ТА НАЦІОНАЛЬНИМИ СИМВОЛАМИ УКРАЇНИ

 Освітня діяльність

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

Вихователь: Сушко Н.В.

    Мета: розвивати мову, мислення дітей, пам’ять, увагу, естетичні почуття; дати поняття про державні та національні символи; ознайомити з історією України. Розвивати патріотичні та естетичні почуття. Формувати  бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини. Виховувати почуття любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї, традиції.

    Матеріал: легенди, вірші, приказки, прислів’я про державні та національні символи України; вишитий рушник, вишиванка, прапор, герб, запис Гімну України; матеріали для СХД.

Хід заняття

Здраствуй, рідна Батьківщина,

Сонце й небо,

Море й річка,

Скелі й гори,

Ліси й моря,

Поле й рілля,

Луг і долина.

Добрий ранок, моя Україна,

Я посміхаюсь тобі!

    На землі великій є одна країна: гарна, неповторна, красна, як калина. І живуть тут люди добрі, працьовиті і скажу, до речі, ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають, На бандурі грають і вірші складають про ліси і гори, і про синє море, про людей і квіти, то скажіть же діти, що це за країна? — Наша славна Україна!

- Сьогодні ми з вами спробуємо вирушити в цікаву і незвичайну мандрівку, в якій ми ознайомимося з народними і державними символами України та скарбами нашого народу. Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо сьогодні їх. І в ході подорожі будемо збирати скарби, якими багата наша Україна, ось в цю скриню.

    Перша зупинка, яку ми зробимо, буде називатися «Без верби й калини – нема України».

Чому вона так називається, ви розумієте зараз. Про вербу, скромну нашу вербу написано в народі немало. Чим заслужило шану це дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе верба, – жили й річки».

З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – символом України.

    А зараз відгадайте загадку:

У віночку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (калина)

- Так, це калина.

    І друга наша зупинка називається «Не ламай калину».

Другою улюбленою рослиною українців є калина.

Здавна говорили:

«Посади калину – будеш мати долю щасливу».

- Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво-червоні, пломеніють, як жар. На що схожа?

- А знаєте, діти, чому кущ назвали калиною?

Калинка – це ім’я української дівчинки. Ішла вона якось повз городи, луги, і натрапила на криницю. Задивилася  Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці – голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалася дівчина та й зачерпнула води…І перетворилася на калину – прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей , до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її слухати не хотів. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на калину – сумну та самотню – накинув на неї чарівне намисто і стала вона ще кращою. Так і стоїть вона до цього часу гарним кущиком – калиною.

Про калину складено багато легенд, віршів, прислів’їв. А які ви знаєте прислів’я?

Діти називають прислів’я.

Без верби і калини – нема України.

Любиш Україну – посади калину.

Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.

- У народі цінують калину за її цілющі властивості.  З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною.

Існувало повір’я, що калину нівечить не можна, бо ганьба вкриє голову кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали. «Не ламай калину, бо накличеш морози»!

Ось, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вербою і калиною, але подорож наша ще не закінчилась.

    Наступна наша зупинка «І на тім рушникові».

- Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й українські барвисті  костюми, й вишиті сорочки, й українські віночки.

Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб – сіль на вишиваному рушнику – ознака гостинності українського народу. Без рушника не святкували ні народження дитини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще з малечку.

Рушник цінується в народі.

Із червоної нитки і білого льону,

Як до рідної пісні, усяк із нас звик.

В будень день і у свято,

В Карпатах, за Доном,

Наш народ давно

Вигадав диво – рушник.

Народна гра «Голочка і ниточка».

Сюди-туди голка,

Сюди-туди нитка.

Як рушник повішу,

Хата буде – квітка.

    Наступна наша зупинка «Чий віночок найкращий».

Віночок

В. Паронова

Ой віночку, мій віночку,
В нього я вплету, що схочу:
Ружі, маки і барвінок,
І стебельця материнок.
Ще вплету казки чудові,
Пишні грона калинові
І пісні про Україну.
Я віночок свій надіну
На голівоньку русяву –
Хай красується на славу.

    Всього в українському ві­ночку 12 квіточок, і кожна – лікар, оберіг.
Плести віночки – то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети, як плести і коли, як зберігати квіти у віночках.

Тепер віночки рідко плетуть із живих квітів, добирають їх зі штучних. Але й до цих віночків треба ставитися з повагою. Дівчинку завжди по віночку впізнають: хто вміє віночок вити – той вміє життя любити. Який вінок – такий голосок.

Нарадна гра «Віночок».

Візьмемося за руки,

Підемо на луки.

Там сплетемо віночок,

Станемо в таночок.

В’язати стрічки теж треба вміти, символи їх знати. Наприклад, найпершу у віночку – посередині – в’яжуть світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці. Пообіч неї – жовті стрічки – символ сонця; за ними світло-зелені – символ краси й молодості. Потім голубі, сині — символи неба й води, що дають силу і здоров’я; далі в’яжуть жовтогарячу – символ хліба, фіолетову - символ мудрості людини, малинову – символ душевності, щирості, рожеву – символ достатку.

У віночок вплітали чорнобрив­ці, незабудки, барвінок, ромашки, маки, волошки, безсмертник, цвіт яблуні, любисток. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися болю голови, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

Ділимось на дві підгрупи:

Дидактична гра «Склади віночок» (діти викладають віночок з квітів)

Прив’язують стрічки до віночка.

Гарний віночок – краса дівчини;

Віночок на голові для здоров’я;

У віночку калина – гарна дівчина;

Який віночок – такий голосочок.

Діти, ми наблизились до передостанньої зупинки –«Державні символи України». Тут ми дізнаємося про три основні державні символи України. Послухаємо легенду.

Вихователь розповідає легенду.

Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.  Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.

Із історії тризуба:у побуті українців найбільш уживаним було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження цього знака. Наприклад, знаряддя праці, якими давні люди обробляли землю, ловили рибу, захищалися, своїм виглядом нагадували тризуб.

У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Виконані у бронзі чи сріблі, тризуби також прикрашали пояси дружинників княжого війська, зброю і знамена.

Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив матір. Одержав середній син ім’я Прапор.

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів імя Гімн.

І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня. Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Герб – це частина корони, яку носив київський  Князь. А чому саме тризуб вважають гербом? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя – це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Національний прапор України – це синьо-жовтий стяг. Хто знає, що означає синій колір?

Це колір  – неба, води, миру. А жовтий? Так, це колір хліба, життя.

Національний гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Коли грає  Гімн, всі люди встають і слухають його уважно, стоячи. Ось ми і вивчили державні символи України.

    Слухання Гімну.

На останній зупинці давайте пригадаємо, чи запам’ятали ви щось для себе?

Запитання до бесіди:

Чи сподобалася вам подорожувати?

Які ви знаєте улюблені рослини українців?

Які ви знаєте скарби нашого народу?

Назвіть національні та державні символи України?

Саме цим ми і закінчуємо свою подорож. А як відомо, з подорожі ми щось привозимо додому. Тож слід повернутися не з порожніми руками.

- А тепер свої враження давайте відобразимо в художньо – творчій діяльності. самостійно – художня діяльність.

Діти разом з вихователем розглядають свої роботи та милуються ними.

Підсумок: - Ми повинні знати минуле нашої  Батьківщини. Наша колиска – це наше рідне місто Волочиськ, будинок, в якому ви живете, мати й батько. Справжній патріот повинен пам’ятати  державні та національні  символи своєї  країни.