КОНСУЛЬТАЦІЯ

МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СІМ ‘Ї

( для батьків)

    Вся діяльність вихователя дитячого садку в процесі розвитку музичного виховання повинна бути спрямована на активізацію у дітей музичного сприйняття та розвитку музичних здібностей, тренування слухових та рухових аналізаторів без участі яких не може бути вирішена ні одна сама елементарна задача, що стоїть перед дитиною.

Вихователь повинен збагачувати повсякденне життя малят приємними, радісними музичними враженнями. Залучати дітей до слухання у виконанні педагога та в аудіо запису коротеньких вокальних та інструментальних музичних творів образного характеру, із  яскравими засобами музичної виразності, доступних за змістом (про лялечку, м’ячик, кицю, собачку, зайчика, ведмедика, сонечко, дощик тощо). Викликати у дітей інтерес до порівняння музичних звуків зі звуками навколишнього середовища (коротенькі звуки – дощик накрапає; лагідні звуки – котик нявчить, муркоче; дзвінки звуки, стрибуча музика – конячка скаче; високі звуки – пташка співає; низькі звуки – ведмідь іде), до сприймання та впізнавання у музиці різних настроїв (весела музика на святі – у нас хороший настрій; сумна пісня про ляльку – нам шкода її, у нас сумний настрій). Учити дітей під час слухання музики в груповій кімнаті впізнавати знайомі музичні твори, розрізняти музику за характером (весела – сумна), темпом(швидка – повільна), динамікою(голосна – тиха), розуміти її зміст, запам ‘ятовувати назву, розрізняти музичні жанри, співвідносячи їх з відповідними діями(колискова – засинати; марш – крокувати; танець – танцювати). Вихователь у повсякденному житті дитини формує основи музичної культури: бажання і здатність дітей слухати музику зацікавлено, емоційно переживати її настрій, дослуховувати твір до кінця.

Вихователь формує бажання у дітей вслухатись у красу звучання співочого голосу педагога, підспівувати йому, заохочує до наслідування співочих інтонацій дорослого. Звертає увагу дітей на чітку артикуляцію поетичного тексту у співі, вчить підспівувати окремі склади  і слова, закінчення музичних фраз, звертає увагу на те, що діти співають природним голосом без напруги, разом починають та закінчують, протягують довгі звуки в кінці музичних фраз. Розвиває вміння впізнавати знайомі пісні за мелодією, співати з музичним супроводом та без нього. Виховує любов, інтерес до народної та авторської пісні, почуття радості та задоволення від співу, бажання співати.

Дії вихователя викликають у дітей під час хороводів, інсценуванні радісні переживання від музично – рухових дій; бажання, побравшись за руки, разом із дорослим кружляти у колі, в парі, збиратись докупи, передавати рухами зміст пісні(збирання грибів, випікання хлібчика), з дорослим або самостійно розігрувати зміст колискової. Вихователь створює ігровий настрій у рухливих забавах й іграх, зацікавлює уявними обставинами. Заохочує дітей до цілісного сприйняття музичного твору, і відповідно, до ігрової імітації життєвого образу та створення музично – рухового образу типовим рухом (зайчик – радісно стрибає, пташка – легенько літає – бігає), виявлення власних почуттів, пантомімічних нахилів. Формує у малят музично – рухові навички ритмічного крокування (спокійно, весело, бадьоро), бігу (весело, легко, дрібно), підстрибування (як м’ ячик, крапельки дощу). Вчить дітей відповідно до змін у музиці змінювати динаміку, темп рухів (тихо чи голосно плескати в долоні, легко стрибати – гучно дріботіти, помірно крокувати – швидко бігати), починати рух після словесного чи музичного сигналу, зупинятись чи рухатись у різних напрямках (врізнобіч, парами, ланцюжком, по колу, у ворітця тощо). Задовольняти бажання дітей танцювати, заохочувати до емоційного спілкування в таночку один з одним, із дорослим. Учити дітей впізнавати танцювальні мелодії, передавати веселий, жвавий характер танцю рухами(оплески в долоні, плескання по колінцях, танцювальний біг, виставлення ноги, притупи, пружинка тощо, підкреслювати танцювальний настрій плавною чи енергійною ходою, розведенням рук, змахуванням хусточкою, виразним положенням рук. Зберігати  та не заважати дітям проявляти невимушеність, природність, щирість  у музично – рухових діях. Виховувати естетичне ставлення до музично – рухової діяльності дорослих, дітей, власної.

Вихователь повинен зацікавити дітей шумовими ударними іграшками – інструментами(брязкальця, бубон, барабан, трикутник, мара каси), залучати до ігрових дій з ними. Вчити розрізняти музичні іграшки – інструменти на слух за тембром звучання, запам’ ятовувати їх назву, порівнювати їх звучання із звуками навколишнього світу (дощик, грім, бій годинника тощо), розрізняти різні настрої, що передаються звучанням різних музичних іграшок – інструментів (барабан – бадьорий, бубон – веселий, бубонці – грайливі). Продовжувати учити дітей користуватись музичними іграшками – інструментами: правильно тримати, обережно з ними поводитись, видобувати красиві звуки. Залучати дітей до індивідуального чи колективного (невеличкими групами) відтворення найпростіших рівномірних ритмів, до ритмічного акомпанементу інструментальних творів, дитячих пісень, що виконуються дорослими, до супроводження таночків, ходи, бігу. Розвивати емоційну чутливість дітей, здатність захоплюватись грою на музичних інструментах, отримувати задоволення від гри.

Дорослі сприяють розвиткові музично – сенсорних здібностей  малюків: у доступній ігровій формі допомагають розрізняти співвідношення музичних звуків за висотою, силою, тембром, тривалістю. Заохочують дітей до порівняння, розрізнення та відтворення низьких і високих інтонацій (киця нявчить низько, кошенятко – високо), гучного  чи тихого звучання дзвіночка, ритму кроку та бігу, до повторення за дорослим заданого рівномірного ритму оплесками чи постукуванням, до розрізнення знайомих і нових музичних іграшок – інструментів за тембром їх звучання.

Отже, повсякденна робота вихователя над музичним розвитком дитини має велике значення в подальшому  житті та  розвитку  здібностей  малюків.